СКІЛЬКИ Ж РОКІВ СІЛЬСЬКІЙ ЦЕРКВІ

Автор світлини Віктор Савчин.

Кажуть, що церкві святої Параскеви Сербської виповнилось 130 років. Хто мешкає в селі, для того не новина, що життя кожного тут, як на долоні. Усі знають, як кого звати, батьків-дідів, хто народився і помер, разом ділять радості й біди. А ще прийнято вітатись один до одного не лише через етикет, а й внутрішню потребу. Слова вітання – дуже щирі, як писав один поет, здоров’я тут бажають і миру. Немовичі – село, де ми народились, тут живуть наші родини. І все навколо рідне: і батьківський садок, і хата, де зростали у маминій любові. Де б були, завжди повертаємось до колиски свого дитинства, криниці материнства, з якої черпаємо снагу й любов.

Та все ж повернемось до історії храму.

Якщо поринути в історію її створення, то, перший храм у селі збудували аж понад третину тисячоліття тому - у 1721-му. Проте до наших днів він не зберігся. Нову церкву звели у 1881-му, /за даними АлМаСа -у 1853/ яка діє й донині. У селі ще був римо–католицький костел (каплиця), поряд з якою розташовувалось католицьке кладовище. Що ж до православного, то воно за церквою, внизу. У 1886-ому для священика збудували дім і господарчі будівлі, псаломнику ж передбачили лише частину господарських, а будинок був у нього власний. Церковний причт, як записано у «Ведомости о церкви Параскеевской Ровенского уезъда села Немовичъ 1896 года», нараховував одного священика, псаломника, пономаря та просфорника. Новий храм звели на пожертвування селян і священика Василя Божовського. Перша відправа відбулась на свято преподобної Параскеви, тому й престольний празник відзначається цього дня. З 1877-го при церкві діяло однокласне народне училище міністерства народної освіти, і у 1884-ому у ньому навчалось 50 учнів: 45 хлопчиків і 5 дівчаток. Після Василя Божовського служив тут Василь Дучинський, а церковним хором, який співав слов’янською мовою, а на Великдень - українською-керував Шостацький.

Хто вперше потрапляє в Немовичі , обов’язково зверне увагу на церковну споруду із двома стрімкими банями. Їх кількість на святинях може бути різною – від 1 до 13 і має відповідну символіку. Дві символізують гармонійне поєднання Божого й людського єства в особі Сина Божого Ісуса Христа.

Свято-Параскевська церква розташована на найвищому пагорбі села, в його центрі. На церковному подвір’ї ростуть старі буки та кущі бузку, які лише своїм виглядом створюють атмосферу затишку та спокою. Впродовж кількох століть у церкві горять свічки, сяють у вишиваних рушниках ікони під час тисячоліттями незмінної Святої Літургії, а Благодать Господа нашого Ісуса Христа, любов Бога Отця, спільність Святого Духа, заступництво Пресвятої Богородиці і Всіх Святих освячують і очищують від гріхів чергові покоління місцевих жителів: від найменшого до найстаршого. Відрадно, що в селі традиційними стали хрестини, вінчання. Щорічно учні–краєзнавці радують односельців Різдвяним вертепом. Переважна більшість учасників церковного хору – вчителі місцевого навчального закладу, що свідчить про його професійність.

У церкві людина має можливість пізнати Бога , почути про Нього, поєднатися з Ним, особливо в таїнстві Святого Причастя - до такої повноти, як нерозривно з’єднані в нашому житті душа і тіло. Давня мудрість стверджує: легко створювати майбутнє, але важко змінити минуле. Кожному з нас накреслено випробування на землі. У момент народження – перше, смерті - останнє. У проміжку між ними те, що називається життям. У теперішньому нашому бутті багато потворного: пиятика і насилля, навіть підлітки і молодь потрапляють під згубний вплив алкоголю й наркотиків, без смаку одягаються, говорять брутальні слова, не звертаючи увагу на оточуючих.

Але хороших людей все-таки набагато більше, ніж поганих. Просто останні помітніші, тому й здається, що їх більше. Духовне життя – це творіння добра, коли людина, взаємодіючи з іншими, стає досконалішою, здатність розуміти, терпимість, вміння пробачати іншому навіть тоді, коли той винен, - у цьому найвища мудрість. Саме тому духовність і мудрість схожі. «Господи! Скільки разів прощати братові моєму, що погрішив проти мене?»… «До семижди семидесяти разів». Такою має бути людська мораль. Тоді багато що у світі налагодиться. У стосунках між рідними, друзями, приятелями, знайомими, випадковими супутниками. І настане мир і злагода і в сім’ї, і в країні, і у світі.

Не забувають односельці й тих, хто залишив після себе хороший слід. Серед них священики Федір Шилан, Петро Кукурудза, Петро Бичковський, Григорій Крупенко. Божою милістю слова духівників залишались у серцях мирян, укріплювали їх у вірі, даючи наснагу звершити духовний подвиг заради спасіння. А надійними помічниками настоятелів були диякони Кіндрат Кірков, Андрій Мичка. Чимало для своєї пастви зробив і нинішній настоятель храму святої Параскеви, протоієрей Володимир Зущенко. За його ініціативи та сприяння тут тепер є газове опалення, на місці старезного ясена викопали колодязь...